Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 910/19466/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаБуняк Ю.І. (дов. від 24.10.2014 р.)відповідачаБєлячкова О.В. (дов. від 29.12.2014 р. №2-261)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р.у справі № 910/19466/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення 507 796,97грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості за договором №1206000760 від 21.06.2012 р. у розмірі 507 796,97 грн., з яких 81 824,88 грн.-пені, 30 716,77 грн. штрафу, 62 517,10 грн. процентів річних, 332 738,22 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. у справі № 910/19659/13 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз": 2 592 134,62 грн. боргу, 92 512,72 грн. пені; 150 732,66 грн. штрафу; 20 355,06 грн.-3% річних та 57 114,70 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. у справі № 910/19659/13 змінено в частині відмови у зустрічному позові.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" зазначає, що розрахунок стягнутої за рішенням суду № 910/19659/13 з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованості було здійснено станом на 10.10.13 р., разом із тим, рішення суду по вказаній справі про стягнення заборгованості Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" не було виконано одразу. Так, частину коштів було перераховано на рахунок позивача лише 23.07.14 р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача донараховані суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 11.10.13 р. по дату фактичного виконання рішення суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.14 р. у даній справі (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Синиці О.Ф., суддів Земеленіної В.О., Шевченка Е.О.), позов задоволено повністю: стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" 81 824, 88 грн. -пені, 30 716, 77 грн. штрафу, 62 517,10 грн. -3% річних, 332 738, 22 грн. інфляційних нарахувань та 10 155, 94 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.14 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи свої вимоги і доводи тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2015 р. касаційну скаргу у справі №910/19466/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 01.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 21.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" укладено договір №1206000760, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування н.в.і.у. (технічне обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз") в повному обсязі, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. у справі № 910/19659/13 задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 2 592 134, 62 грн. боргу, 92 512 ,72 грн.-пені, 150 732, 66 грн.-штрафу, 20 355, 06 грн.- 3% річних та 57 114, 70 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.14 р., рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. у справі № 910/19659/13 змінено, зустрічний позов задоволено повністю, рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову залишено без змін.

З огляду на матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснило часткове погашення заборгованості, відповідно до рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/19659/13, що підтверджується платіжними дорученнями №19582 від 23.07.14 р. на суму 20 000 грн., № 19583 від 23.07.14 р. на суму 80 000 грн., №19584 від 23.07.14 р. на суму 2 063 377, 28 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського Процесуального Кодексу України, обставини, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/19659/13 встановлено факт настання терміну оплати за договором, наявність підстав застосування штрафних санкцій, розмір пені, а також факт прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договору підряду № 1206000760 від 21.06.2012 р.

З огляду на матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з донарахованих сум 3 % річних за період з 11.10.13 р. по 11.09.14 р. в розмірі 62 517, 10 грн., пені за період з 11.10.13 р. по 20.03.14 р. в розмірі 81 824, 88 грн., штрафу в розмірі 30 716, 77 грн.

Крім того, стягнути 332 738, 22 грн. інфляційних нарахувань за період з 24.07.13 р. по 11.09.14 р., вимога про стягнення яких при розгляді справи №910/19659/13 не заявлялась.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами ст. 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій встановлено, що

чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Разом з тим, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" інфляційної складової боргу, що нарахована на розмір основної суми боргу з липня 2013 р. по вересень 2014 р. (з урахуванням часткової оплати заборгованості 23.07.14 р.) в розмірі 332 738, 22 грн., який надано позивачем.

Крім того, обґрунтованим є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3 % річних, що нараховані на суму основного боргу за період з 11.10.13 р. по 11.09.14 р. (з урахуванням послідовного зменшення суми боргу на суму оплат здійснених 23.07.14 р.), що складає 62 517, 10 грн.

В свою чергу, колегія суддів погоджується зі стягненням нарахованих сум пені та штрафу, що здійснений з урахуванням послідовного зменшення суми боргу на суму оплат здійснених 23.07.14 р., та враховано кількість календарних днів, на які було нараховано відповідно пеню та штраф згідно розрахунку заборгованості у справі № 910/19659/13.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 81 824, 88 грн. та штраф в сумі 30 716, 77 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж".

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі № 910/19466/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова